Класика потрібна людям лише тоді, коли не втрачає актуальності у різні часи та історичні періоди. Принаймні і на "страсній стезі" Василя Стуса, і на страсній стезі нашого народу завдання не змінилося: і він, і ми маємо не дати "рукам лихих заброд // чинити волю вбивці..."
Вельможний сон мене опав і тут нараз почув я: високий голос пролунав: підпалий, алілуя! Пильнуй страсну стезю страждань, спізнай смертельні чари дороги добр і почезань свавілля і покари. Бо ти — це ти і ти і ти, бо ти і є Вітчизна, бо так стоятимуть брати, як буде днина грізна. Бо є в тобі цілий народ його червонокрівці. Не дай рукам лихих заброд чинити волю вбивці. Тож на хресті святих розстань тримайсь допоки скону дороги зустрічей, прощань, свавілля і закону.
Первісний варіант тексту вміщений у листі до батьків та дружини від 19.08.1974 р. Вміщений у великий корпус "Палімпсестів" та його "магаданську" версію.