Ви наче нічні криниці (хлюпоче вода божевільна) загублені в паді (вгорі — хлюпочуть сузір’я). А тиша, а темінь яка! Яка самота незглиби- ма! О земле моя нещадима — така ж ти солодка й п’янка! Лежать — і без рук і без ніг. Лиш око, що тіло убгало у себе — сльозою кричало, осліплим стозойком калік!
"Палімпсести", 3 частина. Написано на засланні 1977-1978 рр.