Втечу од світу й дамся самоті, заслуханий, мов кинута бандура, останнім бандуристом у степу. Хай мною вишумовують вітри, могили тужать і Дніпро далекий в низькі баси всиляє хлюпіт свій. Хай безоглядно голі небеса байдуже заглядаються у деко. А я скажу: то є господній перст Немає ряду з віку віку нам Немає ряду. Ти живеш, як пустка, утеклий світу, давшись самоті Немає побратимів у степах ні жодної душі, котра б почула цей зазив-прислухання, зазив-крик.
"Палімпсести". 1974. ПКТ. Мордовія. Вперше переписано у листі до дружини від 23-24.09.1974 р.