Вже вересень згубив останні пелюстки, Останнє листя по стежах розвіяв, Ледь-ледь пройдеться берегом ріки, Додолу опустивши довгі вії, Кохана осінь. Вірна, ніби смерть, Печальна, ніби тінь повечорова, —
І в холоді зітха сумна діброва, І невпізнанна бродить круговерть. Моя пораднице на життьовім розпутті, Остання хмарка з літньої грози. Берізки, в жовті чобітки узуті, Згубили чар своєї бірюзи. Ставок затих, і бродять довгі тіні — Густі тумани чорних чагарів. І на воді гусиний крик. Години Дождати годі. Ти також згорів.
12.10.1961 р., озеро Кисегач
Написаний поблизу міста Чебаркуль, Челябінська область, де поет проходив офіцерські курси для швидшої демобілізації з війська.