Їй-богу, страшно в цьому світі жить, щодня на хліб насущний заробляти ціною честі й совісті — заплати такої нам настарчить кожна мить. Їй-богу, страшно в цьому світі жить, коліна гнути, йти у незбагненне і відчувати в поривах шалене те, що стоїть, як правда, на межі. Їй-богу, страшно в цьому світі жить.
Орієнтовно 1965-1966 р. Тональність замальовки очевидно зумовлена скандалом зі звільненням з аспірантури Інституту літератури АН УРСР у вересні 1965 р. чи пізнішим переслідуванням з боку заступника директора Інституту літератури С.Зубкова, який застосував увесь свій партійний і адміністративно-науковий вплив, аби колишнього аспіранта, який зухвало говорив із ним у вересні 1965-го, було звільнено з Центрального державного історичного архіву, де в 1966-му працював поет.
У автобіографії від 23 липня 1966 року Василь Стус так виклав цю ситуацію: “Робив у ЦДІА науковим співробітником, потім — старшим науковим співробітником, але увільнений “за власним бажанням” — за безсовісним, здається, наполяганням тов. Зубкова з Інституту літератури (про це я довідався в ЦК КПУ у тов. Митюкова”.