Заходить чорне сонце дня - і трудно серце колобродить, при узголів’ї привид бродить - це сон, ява чи маячня? Це ти. Це ти. Це справді ти. Пройшла вельможною ходою - і гнівно повела бровою. Не вистояли ми. Прости. Прости. Не вистояли ми, малі для власного розп’яття, але не спосилай прокляття на наші голови німі. Свари, але не спосилай на нас клятьби, що знов голгота осквернена. Ти краще потай по нашій долі заридай. Грими грозо по всіх світах бий горній громе навіжений, хай шлях і не благословенний - він наш цей нещадимий шлях.
1976. Мордовія. Вперше переписано з таборової лікарні від 26.05.1976 р. У корпусі "Палімпсестів" має присвяту "А.Г." - Аллі Горській. Останні 4 рядки не включені до основного тексту вірша, включеного до збірки.