Зашепотів весняний сніг забелькотав, задзюрив жалкий прокільчився моріг обмерзлу душу збурив пронозисто — чалап-чалап — тонкими калюжами на кладці із козою цап /з козою конозистий цап/ став буцькати рогами /побуцькався рогами/ з паперу човник на воді ясніє між латаття /біліє/
і дочекався я тоді високого багаття Понад землею висів дим неначе кущ бузковий і став я поруч став я ним повік позбувшись мови сонце бігло в калюжах мов молоде лошатко а син мій любий — в любих снах — шепоче любо — татку
Текст вірша подано за автографом орієнтовно 1977 р. із загального зошита світло-зеленого кольору з ранніми автографами віршів, більша частина з яких була включена до корпусу "Палімпсестів". Власне цей вірш до корпусу збірки не був включений поетом.
"Кущ бузковий" - в контексті твору мова про кущ фіолетового бузку, який ріс поруч з будинком родини поета на вул. Львівській 62, який кидався в очі відразу, як відкривалися двері квартири.
Важливе значення для кращого розуміння переживань ліричного героя має зіставлення періодів розвитку весни: коли на Колимі в селиищі ім. Матросова ще "шепотить весняний сніг" у Києві квітне бузок.