Збудився рано - синій-синій птах, на мокру гілку всівся — і щосили виспівує — на ввесь колючий світ — що скоро-скоро літо переможе цю весну забарну і надлетять шелихвости і кулики й зозулі і ліс здригнеться співом солов’я, почавши течію благородючу. Як заклинає, як тріпоче він всім серцем і всіма грудьми вузькими, острішком крил скидає і щосил виспівує — аж гілка в брость береться, аби не сприкрить віщого птаха.
dvstus@gmail.com