Збудився рано - синій-синій птах, на мокру гілку всівся — і щосили виспівує — на ввесь колючий світ — що скоро-скоро літо переможе цю весну забарну і надлетять шелихвости і кулики й зозулі і ліс здригнеться співом солов’я, почавши течію благородючу. Як заклинає, як тріпоче він всім серцем і всіма грудьми вузькими, острішком крил скидає і щосил виспівує — аж гілка в брость береться, аби не сприкрить віщого птаха.
dvstus@gmail.com
Інші публікації з "Збірка "Палімпсести""
"Зазираю в завтра — тьма і тьмуща..."
30 вер.
ПОВЕРНИ МЕНІ НІЧ... (одна з перших публікацій Василя Стуса в незалежній Україні)
10 лип.
"Це місто – давніх мрій..."
4 черв.
"На вітрі палає осика..."
31 трав.
"Ту келію, котра над морем..."
2 трав.
"Як добре те, що смерті не боюсь я..." // "Qué alivio no temer a la muerte..."
29 квіт.
Більше статей