"Зелене багаття дібров..."

Зелене багаття дібров, зозулі лихе віщування І горлом прорвалася кров, коли задудніло світання. Дві посестри - верби рясні - зажуру плетуть кучеряву, а день напливав без угаву, свят-день полоскався вві сні. Невже бо життя перейшло по кладці, хиткій, ніби човен зірок золоті перемови мосянжове жальне зело (а набризки ранніх кульбаб? а братків понуре вглядання у далеч, що стати могла б сподіяним розкошуванням?) Як напуск, як набризк, іде той сон, що дитинство забагло і ломиться, ломиться нагло ув отвір одвертих грудей

1974. ПКТ. Мордовія. 3-тя частина корпусу "Палімпсести". Вперше переписано у листі до дружини від 23-24.09.1874 р.

Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.