Василя Стуса етапували до місця заслання - в невелику колимську тюрму, що знаходилася за межами населених пунктів колимського краю, майже два місяці: 1-2 "березня1977 року я прибув на Колиму. Позаду залишилося 53 дні етапу, майже два місяці," - напише згодом поет у нотатках "З Таборового зошита".
Перший колимський пейзаж Василя Стуса запам'ятався поетові таким: "Холодне низьке небо, маленька тюрма на якомусь вигоні, порівняно добра страва і тепла тьмяна одиночка. Після прожарки можна було терпіти свій одяг. Викликав начальник тюрми: він нібито ніколи не бачив політв’язня".
І далі: "За кілька днів воронок з буржуйкою всередині докинув мене до Усть-Омчуга. Це 400 кілометрів од Магадана. Кинувши до камери КПЗ і протримавши кілька днів, мене викликали до начальника міліції Переверзєва, і той заявив, що працюватиму я на рудні ім. Матросова шахтарем, житиму в гуртожитку в кімнаті ч. 6, а що я поскаржився на нездоров’я, то обіцяв показати лікарям. За яких 20 хвилин мене оглянули лікарі; всі заявили, що я здоровий".
Це були перші враження від дещо вільнішого, порівняно з табором і етапом, світу. Попри все, нові обставини забезпечували бодай якусь свободу пересування, що обнадіювало. Не було лише України: навіть в якихось символах, значках, побутових предметах. І чи не першою річчю, на яку Василь Стус натрапив чи то в магазині селища імені Матросова чи то в Усть-Омчузі, де знаходилось найближче відділення міліції, було портмоне із зображенням Одеського залізничного вокзалу, яке поет відразу ж придбав, аби бодай в такий спосіб мати біля себе щось, пов'язане з Україною.
Василь Стус користувався цим портмоне на засланні і після нього, вже в Києві, аж до арешту 15 травня 1980 року.
Колимські враження Василя Стуса:
Із вечора — одразу в ранок. Ну й інквізиторський крутіж! В ривкому снінні сто циганок все не нагострять гострий ніж. Сніги, і хмари, й поголоси і вигорбіла Колима. Над чорноводям сиві коси: то тужить мати, мати, ма... Готель. Кімната — на чотири самотні ліжка. Діти сплять. А той, що в довгому потирі, з усіх кутків зорить, як тать.