Автор найцікавішого з мистецького погляду погруддя Василя Стуса, зробленого ще наприкінці 1960-х.
Під час Стусових арештів і в роки заслання Борис Степанович та його дружина Маргарита Костянтинівна опікувалися родиною поета, всіляко підтримуючи його дружину Валентину. Під час короткочасного перебування поета у Києві в 1989-1980 рр. Борис Довгань був одним із поодиноких представників української інтелігенції, хто не боявся зустрічатися з Василем Стусом.
Світла пам’ять Борису Степановиичу Довганю – добрій і гарній людині і талановитому митцю…
Лист від
24.04.1977
Дорогі Довгані!
Дякую за великодні вітання. Рито, дякую за листи. Хай над Вашим балконом кружеляє
незахíдне сонце.
А коли вліті воно закружеляє мені — тут, у падолі колимському, то будемо мати по
сонечку незахíдньому — і Ви, і я.
Рито, дебати з приводу синдромів полишімо — то мало користі, та й тема нудна. Вже
якось перебуду — от би добутися до кутика затишного, де є Самотність — моя феєрична
дружина, за якою я так знудився.
Цвіти, бузок видубецький, пахти в Довганеві вікна!
Щасти Вам —
Ваш Василь
