Щоб оцінити яке-будь явище, треба розуміти його масштаб.
Саме тому Михайлина Коцюбинська та Дмитро Стус в 1989-1990-му роках вирішили готувати наукове видання спадщини. На момент ухвалення рішення не було навіть приблизного уявлення про обсяг архіву та літературної спадщини Василя Стуса. Але з'явився шанс оприлюднити написане поетом і ним гріх не скористатися.
І почалася робота. У 1990-му почали опис архіву у Відділі рукописів Інституту літератури АН УРСР ім. Т.Г.Шевченка. Від першого дня з Михайлиною Коцюбинською і Дмитром Стусом працювали Оксана Дворко і Микола Гончарук (професійний текстолог, чий внесок у видання та опис архіву важко переоцінити).
Ці люди виконали основну роботу по опису спадщини Василя Стуса, наукової підготовки текстів до друку і орієнтовно визначили, що матеріалів має стати на 4-томовик, який за потреби можна буде доповнити, розбивши окремі томи на кілька книг.
Видавнича спілка "Просвіта" (керівник - Олександра Коваль) взяла на себе зобов'язання видати перше наукове зібрання творів у незалежній Україні.
Фінансову підтримку проекту на початковій стадії взяла на себе Надія Світлична, яка передавала частину своєї держдепівської пенсії на підготовку видання. На той час платня в Україні не перевищувала 10-20 американських доларів, отож великих сум було не потрібно. Важливо було лише правильно використати можливості.
Звісно, більшість загалу не розуміла потреби такого видання, але це було неважливо, адже були ті, хто готовий був працювати.
В результаті системної праці невеликого колективу науковим керівником якого була Михайлина Коцюбинська ( в цивілізованих країнах таку роботу виконують відділи академічних інститутів) впродовж 10 років було підготовано і видано основний масив Стусової творчості.
Наукове видання "Творів" (1994-1999) Василя Стуса переросло заплановані 4 томи і вийшло 6 томів у 9 книгах: 1-3 томи (в п'яти книгах) - вірші, 4-й том - критика і публіцистика, 5-й том - переклади, 6-й том (у двох книгах) - листи.
"Твори" Василя Стуса стали першим багатотомним науковим виданням незалежної України. І після того, як їх було видано вже ніхто з науковців та просто освічених людей не міг дозволити собі бачити в постаті Василя Стуса винятково політично заангажовану особистість.