"Бальзаку, заздри: ось вона, сутана..."

Бальзаку, заздри: ось вона, сутана, і тиша, і самотність, і пітьма. Щоправда, кажуть спати надто рано, ото й телющиш очі, як відьмак на телевежу, видну по рубінах, розсипаних, мов щастя навісне. Отут і прокидається уміння накликати натхнення, що жене од тебе всі щонайсолодші мрії і каже: віщий обрій назирай — де ані радості, ані надії. То — твій правдивий край. Ото — твій край. 20.1.1972 р.

Оноре́ де Бальза́к (фр. Honoré de Balzac; 20 травня 1799 — 18 серпня 1850) — французький романіст і драматург, автор романів «Людська комедія», які формують панораму Франції післянаполеонових часів. Неперевершений майстер деталі, яка робить всі його персонажі неоднозначними та живими. Наприкінці життя одружився з польською українського походження поміщицею Евелиною Ганською. Відвідав Київ: «…Ось я і побачив цей Північний Рим, це татарське місто з трьомастами церквами, з багатствами Лаври і Святої Софії…» (З листа до Лори де Сюрвіль).

На писано в камері попереднього ув'язнення Київського КДБ на 7 день після арешту 1972 р. Очевидне відштовхування від теми "людської комедії" Бальзака. Вірш також включено до збірки "Палімпсести".

dvstus@gmail.com
Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.