Бальзаку, заздри: ось вона, сутана, і тиша, і самотність, і пітьма. Щоправда, кажуть спати надто рано, ото й телющиш очі, як відьмак на телевежу, видну по рубінах, розсипаних, мов щастя навісне. Отут і прокидається уміння накликати натхнення, що жене од тебе всі щонайсолодші мрії і каже: віщий обрій назирай — де ані радості, ані надії. То — твій правдивий край. Ото — твій край. 20.1.1972 р.
На писано в камері попереднього ув'язнення Київського КДБ на 7 день після арешту 1972 р. Очевидне відштовхування від теми "людської комедії" Бальзака. Вірш також включено до збірки "Палімпсести".