"Б’ється серце, як пташа німе..."

Б’ється серце, як пташа німе, буде спогадами надити. Мати сина виглядатиме, а не діжде — буде плакати. Будуть сипати сухі сніги, будуть ще й дощі періщити, посмутніють вірні вороги, а зрадливі друзі — тішитись, що одної голови нема і не буде вже повіки-вік, лиш затужить по тобі зима, по бідасі чоловікові. Скоро смерть мене в похід візьме, і життя не буде надити. Мати сина виглядатиме, а не діжде — буде плакати.