Ця репродукція Володимирської Божої матері постійно знаходилася поруч з поетом, коли він працював у Києві за своїм письмовим столом.
У квартирі на вулиці Львівській 62, де поет жив у 1965-1972 рр., вона висіла збоку над письмовим столом, прикріплена до книжкового стелажу, а в квартирі на вулиці Чорнобильській знаходилася на книжкових поличках, які були прикріплені так, що репродукція ікони була прямо над письмовим столом поета.
За церковними переказами ікона Вишгородської (Володимирської) Божої матері відноситься до І століття і приписується роботі апостола Луки. За іншими джерелами – її автором був святий Аліпій з Києва. Певна річ існувало багато пізніших копій ікони, і сьогодні неможливо встановити з якої з них була зроблена репродукція.
Василь Стус дуже цінував цю репродукцію, яка була постійно присутня в його творчій київській поетичній "майстерні". Він власноруч наклеїв її на картон, а саму ікону взяв у рамку. На звороті ікони самим поетом було зроблене кріплення для того, аби образ Богородиці був постійно поблизу нього під час творчої роботи.
У всесвіті чути — голісінький голос голосить і нас подвигає — до злетів, ширянь і падінь. Голісінький голос — чи то Богоматері, Долі Чи то України огорнутий мороком дух. Крило холодить полохке лопотіння тополі. Дніпра переплески, що вижеврів, вистиг і стух.