Рік 1972. Відлуння з 1965-го. Механізми нищення людини.

stus_czco/Hv69L46Hg.jpeg
Матеріали з архіву Відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України. Фонд 170, одиниця зберігання 1245.

Знеособлені державні механізми, напрацьовані задля нищення людських доли без найменших докорів сумління для їх виконавців, існували завжди. В XX столітті цинізм цих механізмів став особливо вишуканим: нащо зайве травмувати відданих системі людей? Наділені владними повноваженнями посадові особи просто підписують характеристики, які за вимоги судових чи інших каральних органів, завжди можна використати проти незручної особистості, прикрившись фіговим листком експертної думки. В такий спосіб ніхто ніби й не несе відповідальності за поламані людські долі та зруйновані життєві стратегії. Ніхто ніби й не винен, а жити - страшно.

Так було зруйновано й долю Василя Стуса.

Для формування негативного іміджу слідчий Мезеря в лютому 1972 року просто "попрросив" надати йому характеристику на заарештованого громадянина Василя Стуса, написану в 1965 році на людину, яку звільняли з аспірантури Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка. Так сформований 1965 року документ став основою формування образу "ворога" та закінченого "анти..." (тут можна дописувати будь що). Врешті, після років таборів, знущань, неправедних судів та образливих принижень Василь Стус таки зрікся радянського громадянства (15.07.1976), але в 1965-му і 1972-му поет просто домагався справедливості.

Отож, у зв'язку з відкриттям кримінальної справи слудчий КДБ Мезеря надіслав запит до Інституту літератури на характеристику "колишнього аспіранта" Василя Стуса.

Мова чиновників у цьому випадку завжди проста і прозора: характеристика для КДБ на "колишнього аспіранта" мусить бути негативною.

stus_czco/OL4JA26Ng.jpeg
Архів Відділу рукописів та текстології Інституту літератури, Фонд 170, одиниця зберігання 1245.

Не дбаючи про формальності на кшталт використання української мови директор Інституту Микола Шамота впродовж кількох днів відреагував на запит (слідчий підписав запит 10 лютого і надіслав його поштою, а вже 15-го характеристику підписали для відправки в КДБ).

Як бачимо, тут формальності (очевидно на телефонну вимогу слідчого) дотримано, адже документ продубльовано ще й українською мовою: а раптом процес над злочинцем буде відкритим?

stus_czco/cKG9826Ng.jpeg
Микола Шамота.

Основою характеристики стали матеріали особової справи Василя Стуса з 1965-го. Ось текст першоджерела:

СТУС Василь Семенович, 1938 року народження, українець, безпартійний /з 1952 р. - член ВЛКСМ/, освіта - вища, закінчив у 1959 р. український відділ історико-філологічного факультету Донецького лержавного педагогічного інституту, в 1959-1961 рр. перебував в Радянській Армії, в 1961-1963 рр. працював учителем в Горлівці та з березня 1963 р. - літературним редактором газети "Соціалістичний Донбас".

В 1963 р. СТус В.С. був зарахований аспірантом Відділу теорії соціалістичного реалізму і сучасного літературного процесу Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка АН УРСР, тема дисертації - "Джерела емоційності художнього твору /на матеріалі сучасної прози/".

В 1964 р. Стус В.С. склав два іспити кандидатського мінімуму.

За час перебування в аспірантурі Стус В.С. неодноразово грубо порушував норми поведінки працівника наукової установи. Вступивши до аспірантури, Стус В.С. не побажав стати на комсомольський облік - фактично вибув зі складу ВЛКСМ, відмовився виконувати громадське доручення - працювати в народній дружині. В 1964 р. він непристойно поводив себе в клубі заводу "Більшовик", ображав чергового міліціонера, за що був оштрафований.

На початку 1965 р. Стус В.С. порушив існуючі правила пересилки рукописів у зарубіжні країни. В березні 1965 р. Стус В.С. самочинно намагався влаштувати літературний вечір на Київському верстато-будівельному заводі ім.О.М.Горького, а коли члени партійного комітету заводу попросили через відсутність приміщення перенести зустріч з молодими письменниками на інший час, Стус В.С. ображав їх і демонстративно влаштував "вечір" на вулиці.

Неодноразові розмови й попередження не дали бажаних наслідків. У вересні 1965 р. Стус В.С. у кінотеатрі "Україна" під час прем'єри кінофільму "Тіні забутих предків" виступив з закликом боронити заарештованих злочинців, розцінюючи їх арешт як похід проти української інтелігенції.

За все це 20.IX.1965 р. його відчислено з аспірантури /наказ № 180 від 15.IX.1965 р./.

Ознайомившись у вересні 1965-го з цим наказом, Василь Стус написав:

stus_czco/nxg7Xh6Ng.jpeg
dvstus@gmail.com