Будні тут тобі про свято, а про свято - будні правлять. Хоч занадто творчу хату пильні погляди буравлять, хоч твоє зголіле серце тут обмацують руками - не зважай на те, не сердься: те одвічне, що над нами, стріли повиймає з рани і губами обцілує - адже хвиля пожадана убиваючи рятує.