Червневий сніг — на безоглядній сопці, модрини граціозні — де-не-де, а ти в коробці, геть тісній коробці, душа ж — як дуб: нічого вже не жде. Пов- зуть горби, неначе птероптахи, господні сфінкси, загадка буття.Ти надто щедрий, боже — стільки жаху вергаєш на мале моє життя. Потерпли руки, спраглі в горлі крики, а вседорога вужиться, як вуж. Хрести модрин. І запропалі лики. І дріт колючий — замість харалуж.
Вірш імовірно написано в червні-липні 1977 р., коли зникли надії на можливість провести заслання з дружиною, коли адміністрація оголосила заборону навіть на час її приїзду винайняти окреме житло...