Кострубатий спогад, кострубатий сніг, довжиться дорога, є той син у Бога, хто б здолати зміг. Затісне в нас небо, сіро у вікні, а прожити треба ці безмежні дні. Дим стоїть чи сором? Тіло наче крик. І гуцульським взором спів снується хором чорним коридором корчиться твій крик.
Василь Стус написав цей вірш орієнтовно між 1976 і 1979 рр. Це могла бути Мордовія, Колима чи, з меншою імовірністю, навіть Київ. Образок так і залишився незавершеним і не був включений автором до корпусу "Палімпсестів".