Спить долина, ніжним сяйвом Оповита. Млосно місяць Хилить личко блідувате, Зазираючи у вічі. Срібні тіні монотонні Заколисують діброву, І в беззвучності глибокій Мріє лілія струнка. Гей, мандрівниче, спинися І по втомі вечоровій Подивись, як денні думи Перехвилює ріка. На єдвабній оболоні Хай гарячі стигнуть скроні, В сповиточку голубім. Навкруги — ані шелесне... Помовчи, як серце чесне... Опочинь. Нехай воскресне Віра в сяйві всеблагім. Гей, мандрівниче, спинися І по втомі вечоровій Пий із келиха міцного, Життєдайну силу пий. Не зазнавши повертання, Хвиль непроханих вагання, Пий до раннього світання Лип медвянистий напій. Втома. Ніч. У самотині На безлюдді бродять тіні, На безлюдді тіні бродять, Сосни стомлено скриплять. Спить долина. Ледь світає (Обрій в далеч утікає) — Перші проблиски холодні Вже на сході миготять.

Natalia
Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.