"І то була мені досада..."

Є.С. - Євгенові Сверстюку. Зб. "Палімпсести". Первісний варіант вірша - 25.07.1972 р.

Є.С.

І то була мені досада: пливла розгониста, туга сліпучо-біла автострада. Неначе линва циркова, що над усесвіту проваллям свої виборює права. І ні початку, ні кінця тій гілці простору, що родить тугі оранжові сонця. А в небі, де хоч в око стрель — до болю милий голос бродить вишневий, мов віолончель. Полощеться сорочка біла. Од начувань, не од вітрів - душа займається зболіла. А унизу - рахманний рів із лезом вод. Та бог боронить зухвальця, поки ніч супонить лють зизооких вечорів.

dvstus@gmail.com
Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.