Як синьо, як біло, як яро горить усе, що боліло, і все, що болить. Чиїсь молитовні спалілі уста, гонитви, погони і воля і мста. Як стогін струміння в оглухлім яру це вербне чадіння, оце розвесіння і це голосіння й журавликів кру. Тугої калини розгонистий сміх, як стогін струміння потоків дзвінких, проноситься тінню сріблястий струмок - за краєм, за синню морока з морок. З калини сопілка і гілка бузку, і перша гагілка, і перше ку-ку. І стьожка стежини, і річка, й місток, і килим долини, і вистрибом крок. І неба огроми, фантазії хмар, пожежної втоми морелевий чар, і досвітків дзвони, і повів степів, і мрій наздогони, і янгольський спів.
Весна за ступнями згубила свій слід, Як біло, як чорно - в три горна горить і понад ставками колотиться лід. усе, що боліло, і все, що болить. Ступнями, ступнями, ступнями земля Потоки - як стріли - співають у лет устелена. Рвуться, мов стріли, зілля. широкі, глибокі... О березня безум! О щастя біди! Знайдись і згубися! Згубися - знайдись!