Харалуга (харалужа)

stus_czco/Fz6m_venR.jpeg
Фрагменти харпалужних мечей

"...дріт колючий — замість харалуж..." - "Червневий сніг..." ("Палімпсести").

У поемі «Слово о полку Ігоревім...» шість разів зустрічається іменник «харалуг» і прикметник «харалужний» для характеристики мечів, списів і бойових щитів.

Ймовірно пов'язано з назвою села Харалуг, розташованому поблизу Корця (Волинь). Існують свідчення, що там в болотяних лісах довкола річки Вороб’ївки добували болотяну руду.

Термін «харалужні мечі» (як і «шеломи латинські» та «папорзи» чи «паворзи») автор «Слова» застосував саме для опису волинської дружини, яка справді могла мати на озброєнні мечі власного виробництва з криці майстерень Харалуги під Корцем (вона поодинока на території Русі надавалась для виготовлення мечів - дослідження В.Свитящука.

Залізо одержували способом прямого відновлення, який ще відомий як сиродутний. Ця місцевість була центром виробництва заліза в Київській Русі і саме харалузький метал використовувався для виготовлення зброї. Після завоювання Волині у 1340 р. литовсько-польськими військами виробництво металу не поновлювалось і село Харалуг перестало бути центром виробництва харалужного металу та зброї.

dvstus@gmail.com