На Покрову, 14 жовтня 1993 р. на могилах Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого було освячено хрести, зроблені Миколою Малишком.
Кошти на них збирала вся Україна. Відразу після перепоховання 1989 р. товариш Василя Стуса зі студентських часів Олег Орач започаткував цей процес, відкривши рахунок в Ощадбанку.
За кілька місяців кошти було зібрано і Микола Малишко розпочав роботу.
Попри те, що пізніша жорстока інфляція знецінила зібране в кількасот разів, обраний скульптором камінь вдалося викупити в кар'єрах поблизу Ямполя, там же витесати основи хрестів і перевезти їх до Києва.
Неоціненну допомогу в цей складний період надав Михайло Ратушний, без допомоги якого історія зі встановленням хрестів могла б затягнутися.
У Києві Микола Малишко разом з братом закінчили роботу над виготовленням хрестів, які у вересні 1993 р. були встановлені й освячені на Покрову.
З моменту перепоховання 1989 р. на могилах Василя Стуса, Юрія Литвина і Олекси Тихого стояв один хрест, який під час процесії перепоховання у Києві ніс і Ігор Бондар, який взяв на себе майже всю організаційну частину: котельня і квартира Ігоря Бондаря на вулиці Білоруській у Києві була ніби другим центром організації перепоховання.
Щоправда, хрест, який несли перед трунами Стуса, Литвина і Тихого, простояв на могилах недовго. 25 лютого 1990 р. він істотно вигорів, щоправда винних у спідпалі так і не знайшли. Подейкують, що це було пов'язано з бажанням спровокувати тогочасних активістів на плюндрування могили Щербицького, який помер 16 лютого 1990 р.
Громадськість болісно сприйняла факт спалення хреста на могилах, проте актів вандалізму вдалось уникнути.
У другій половині 1990-го на могилах з'явились нові - дубові - хрести, що в 1993-му були замінені на камінні.