Кострубата як сосна свічка спілого оранжу все освітлює до дна.
Синя темінь - по одну, а вода - по другу руку. Тут збавляй свою докуку душу полишай нудну.
Підеш паді - по одну руку - поклади алмази, а по другу вздрієш зразу чорну гору крем'яну,
Чорну гору перейди, брід знайди у водах Стікса, на тім березі сліди проведуть тебе до лісу.
Браму бачитимеш геть, обійди її управо, там тебе пантрує смерть в образі мирської слави.
А знайдеш старий курінь, почорнілий пень підкаже, де знайти лапату тінь свічки спілого оранжу...