Ліг горілиць — і подивляю зорі, а за плечима в мене вся земля. Отак лежу в покірній непокорі, і Бог мені шепоче іздаля: мій гноме, рабе власної гордині, ти макова зернинка в цих світах, явись мені в промінному одінні рукою прогорнувши сонця спах.
"Ліг горілиць — і подивляю зорі..."
dvstus@gmail.com
Інші публікації з "ВІрші 1973-1979 рр., що не ввійшли до збірки "Палімпсести""
"Хай тобі про згадку..." - першопублікація в Україні.
26 черв.
"Хто б, як кричав я, почув би мій голос..." - першодрук
30 трав.
"Понурила волошка головки..." — Першопублікація
30 трав.
"Була шипшина — росяна, осіння..."
29 трав.
"Душа колюча мов їжак..."
23 трав.
"Ми порозходились де хто..."
20 трав.
Більше статей