На однакові квадрати поділили білий світ. Тільки нащо це? Не знати, нащо. А вселенський гніт чавить ката, чавить жертву, безневинного — нема. Всім судилося померти за замками сімома. На квадрати людське горе поділили — і радій, укоряючись покорі, бо Господь нагородив божевіллям переселень, конкуренцією зла. Ти мене даремне, леле, в світ неправди привела. Душ намарне ґвалтування без причини, без мети. Соти ярого страждання, пустографки самоти.
28.1.1972 р.
Вірш включено поетом також до збірки "Палімпсести".