"Наснилась, мов сонце — жовтава і біла..."

Наснилась, мов сонце — жовтава і біла і душу купав твій, як літепло, сміх, і все гомоніла про щось, гомоніла, руками закривши розпуття доріг. Грайливо обнявши погруддя різьблене, ти світ обернула на давні літа, аж серце, збудившись, забилось шалено і стиглі додолу хилились жита. Додолу, додолу, в це золото літа, в родючий чорнозем, на колос тугий. Жовтава і біла — мов сонцем залита, аж сон увірвався мені дорогий.

Автографи вірша збереглися в двох загальних зошитах 1977-1978 рр., тобто вірш написаний в першій половині заслання, коли мрії про приїзд дружини до поета здавались реальними. Один із зошитів має назву "Вибір №9". У цьому зошиті маємо автографи віршів зі збірки "Веселий цвинтар", "Палімпсести" і ті, які написані на засланні, але не включені до корпусу "Палімпсестів".
Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.