Не зближуйся: на відстані спинись. І нахиляйся — скільки в тебе стане зухвалого бажання. Ні на крок не зближуйся. Бо відстань — іспит серця і феєричне марево душі. Так і стояти нам. Так і стояти, аби сусідували ліпота і світ притужний одягався в барвну єпітрахіль і ждав на час молінь. Не зближуйся. За пагорбами втеч є гони мрії — толока поетів і прихисток невдах, котрим розрада спогадувань — єдина з нагород, що безоглядна їм дала поразка.
dvstus@gmail.com
Інші публікації з "Збірка "Палімпсести""
"Зазираю в завтра — тьма і тьмуща..."
30 вер.
ПОВЕРНИ МЕНІ НІЧ... (одна з перших публікацій Василя Стуса в незалежній Україні)
10 лип.
"Це місто – давніх мрій..."
4 черв.
"На вітрі палає осика..."
31 трав.
"Ту келію, котра над морем..."
2 трав.
"Як добре те, що смерті не боюсь я..." // "Qué alivio no temer a la muerte..."
29 квіт.
Більше статей