О скрипки тьмавий гуд — мов скапує живиця зникають намерзи і вже хмеліє гін дзвінкого дерева — і світ тобі святиться і вплав іде вода — і небо до колін О скрипки юний злет — навшпиньки підвелося зринаючи з зажур, ясне твоє чоло і гонами гріха струмить твоє волосся побрало обрій твій — і в хмари піднесло О цей порвійний спів — за днем, за далиною за сліпотою сонць, за окраєм бажань Тобі окрився край — вергає над тобою і ластівки тривог, і гуси звістувань
Текст вірша подано за автографом орієнтовно 1977 р. із загального зошита світло-зеленого кольору з ранніми автографами віршів, більша частина з яких була включена до корпусу "Палімпсестів". Вірш не включений до корпусу "Палімпсестів". Існує редакція вірша з такою ж назвою.