Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті...

Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті і витягнув п'ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, він зробив кілька ступнів праворуч, носаком позначивши її межу. Щоб вам було радісно — вмикайте магнітофони, транзистори, беріть до рук іграшкові калатала, бемкайте, хоч би й по голові. Щоб не хотілося їсти й пити — слухайте лекції, популярні кінофільми, як ви житимете щасливо, коли доправитесь небесного царства. А щоб не капав за шию дощ — пам'ятайте, що будь-яка злива колись та кінчається, навіть потоп. Буде холодно — співайте оцих пісень, при цьому він подав жмутик проштемпельованих текстів (дозволено цензурою для колективного співу двом, трьом і більше співакам). Коли вам захочеться відпочити — розучуйте цікаву гру про війну, уявіть, що опали вас вороги і хочуть позбавити щасливого існування. Словом, стріляйте, кидайтесь на амбразури, падайте під танки. Тільки не розбігайтесь, докинув він. — Благодійнику наш, кому хочеться тікати з раю, — загукали ми в одне горло, вдивляючись в очі під кокардою, схожі на дві крапельки ртуті.