Напередодні всенародного свята, покинувши могилу, Марко виграбався на світ, розрівняв землю, щоб ніхто не помітив утечі, зайшов до найближчого райкому партії вбрався в службовий одяг (йому попалися червоні сап'янці, сині шаровари з червоним поясом і сорочка з вишиваною манишкою на всі груди). Треба було чимось прикрити свою голомозу голову, але не було нічого підхожого, довелося задовольнитися шапкою з молодого оленя.
Тепер можна й відзначити десятлітній ювілей своєї смерті. І Марко, махнувши рукою, вирішив проциндрити частину заощаджених за десять років партійних внесків: у гастрономі купив пляшку Московської, банку кильки в томатному соусі, головку цибулі і півбуханки житнього хліба. Спорядивши сітку, він повернувся на цвинтар, випив, закусив і блаженно полежавши горілиць, подався на урочистості.
Світ відзначав 100-літній ювілей Володимира Ілліча Леніна.
Загалом слідчі в 1972 р. вбачали антирадянську агітацію і пропаганду у 8 віршах збірки "Веселий цвинтар":
"Марко Безсмертний"
"Їх було двоє - прибиральниця і двірник..."
"Вперіодрозгорнутогобудівни..."
Василь Стус коментує для слідства вірш "Марко Безсмертний":
- "це теж про ту саму біду - неповної, потворної екзистенції - він відзначав "десятилітній ювілей своєї смерті";
- "ницість людського існування";
- "він святкує 10-літній ювілей своєї смерті, п'є горілку й закушує, тут немає ніякого зневажання пам'яті В.І.Леніна, тільки дата, що такі людці живі й досі, вилізаючи з-під осикового кілка, якого забили на них на 20 з'їзді";
"А останні рядки ("світ відзначав 100-річний ювілей В.І.Леніна - тільки датують тему: що так було і так є".