Попереду нарешті порожнеча і довгожданна. Вічність пізнаю, даровану годиною лихою. А білий світ — без кольору і звуку, ні форми, ні ваги, ані смаку — розлився безберегою водою. Цей бенкет смерті в образі життя щасливого відстрашує і врочить: устромиш ногу в воду — і помреш.
Natalia
Інші публікації з "Збірка "Веселий цвинтар""
"Молочною рікою довго плив..."
2 жовт.
"Зазираю в завтра — тьма і тьмуща..."
30 вер.
"Громадяни, дотримуйтесь тиші..."
27 вер.
"О самото незграбна..." - першопублікація
16 серп.
ПЕРША СУДОВА СПРАВА ВАСИЛЯ СТУСА (1972 р.). Том 1.
11 черв.
"Сто дзеркал спрямовано на мене..."
29 бер.
Більше статей