Попереду нарешті порожнеча...

Попереду нарешті порожнеча і довгожданна. Вічність пізнаю, даровану годиною лихою. А білий світ — без кольору і звуку, ні форми, ні ваги, ані смаку — розлився безберегою водою. Цей бенкет смерті в образі життя щасливого відстрашує і врочить: устромиш ногу в воду — і помреш.

Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.