Попереду нарешті порожнеча і довгожданна. Вічність пізнаю, даровану годиною лихою. А білий світ — без кольору і звуку, ні форми, ні ваги, ані смаку — розлився безберегою водою. Цей бенкет смерті в образі життя щасливого відстрашує і врочить: устромиш ногу в воду — і помреш.
Natalia
Інші публікації з "Збірка "Веселий цвинтар""
"Сто дзеркал спрямовано на мене..."
29 бер.
In an attempt to escape my doubts & excerpts from the cycle "Pebbles" // Тікаючи від сумнівів..." & З циклу "Рінь"
5 січ.
"Ця п'єса почалася вже давно..."
27 лист.
ЛЮБОВ
7 лист.
"Веселий цвинтар": авторська версія. Самвидав. Примірник №1.
12 черв.
ВАСИЛЬ СТУС арабською
2 черв.
Більше статей