Порідшала земна тужава твердь, міський мурашник поточив планету. Міліціонери, фізики, поети вигадливо майструють власну смерть. Протрухлий український материк росте, як гриб. Вже навіть немовлятко й те обіцяє стати нашим катом і порубати віковий поріг, дідівським вимшілий патріотизмом, де зрідка тільки човгання чобіт нагадує: іще існує світ справіку заборонений, як схизма. Ця твердь земна трухлявіє щодня, а ми все визначаємось. До суті доходимо. І, Господом забуті, вітчизни просимо, як подання.
Natalia
Інші публікації з "Збірка "Веселий цвинтар""
"Сто дзеркал спрямовано на мене..."
29 бер.
In an attempt to escape my doubts & excerpts from the cycle "Pebbles" // Тікаючи від сумнівів..." & З циклу "Рінь"
5 січ.
"Ця п'єса почалася вже давно..."
27 лист.
ЛЮБОВ
7 лист.
"Веселий цвинтар": авторська версія. Самвидав. Примірник №1.
12 черв.
ВАСИЛЬ СТУС арабською
2 черв.
Більше статей