Порідшала земна тужава твердь, міський мурашник поточив планету. Міліціонери, фізики, поети вигадливо майструють власну смерть. Протрухлий український материк росте, як гриб. Вже навіть немовлятко й те обіцяє стати нашим катом і порубати віковий поріг, дідівським вимшілий патріотизмом, де зрідка тільки човгання чобіт нагадує: іще існує світ справіку заборонений, як схизма. Ця твердь земна трухлявіє щодня, а ми все визначаємось. До суті доходимо. І, Господом забуті, вітчизни просимо, як подання.
Natalia
Інші публікації з "Збірка "Веселий цвинтар""
"Молочною рікою довго плив..."
2 жовт.
"Зазираю в завтра — тьма і тьмуща..."
30 вер.
"Громадяни, дотримуйтесь тиші..."
27 вер.
"О самото незграбна..." - першопублікація
16 серп.
ПЕРША СУДОВА СПРАВА ВАСИЛЯ СТУСА (1972 р.). Том 1.
11 черв.
"Сто дзеркал спрямовано на мене..."
29 бер.
Більше статей