Не одлюби свою тривогу ранню, Той край, де обрію хвиляста каламуть. Де в надвечір'ї вітровії тчуть Єдвабну сизь, не віддані ваганню.
Ходім. Нам є де йти. Дороги неозорі, Ще сизуваті в прохолодній млі. Нам є де йти. На хвилі, на землі - Шляхи, мов обрії, - далекі і прозорі.
Шумуйте, весни-дні! Ярійте, вечори, Поранки, шліть нам усмішки лукаві! Вперед, керманичу! Хай юність догорить - Ми віддані життю. І нам воздасться в славі. 1958