Скорбний хорал за стіною: діти розплакались. За вікном ластівки точать вечора ультрамарин, поспішаючи, поки дощ землю не змочить. Темні фіранки на вікнах, мов крила благої темряви, спущено. По кутках принишкло чекання. Ти, мабуть, прийшла з роботи, вечеряєш нашвидку, кудись поспішаєш в гості? До мене приходь. Я ждатиму. Тільки приходь.
IX. 1959