Поверни мені ніч, горличко, заціловану солов'ями, щоб мовчали дуби, щоб зорі мовчали, і мовчали жаріючі перса твої. Поверни мені ніч, хай і крадену — нашу. Поверни мені губ полинову п'янку гіркоту. Заверни у сувій час, що сплив проміж нас, як не щільно ми з тобою ховались од нього, як не добре не пускали до себе той час. Бачиш, сутінь пливе, як туманна хистка лебедиця. В шиби стукає дзьобом сизуватий і гамірний дощ. Поверни мені, горличко, свій голос печальний, як легке ластів'їне крило і свої тугогруді обійми.
Незавершений вірш першої половини 1960-х. Першопублікація - журнал "Лель", 1992 р.