Позліття, сухозліття, мерва слів відсохле дерево, що не приносить плоду цей спогад про барвисті рої днів про цю ніким не мріяну свободу коли луги і луки навзайми перебігають ліс і набігають в села мальовані у мальви і тини вишивані у півники веселі В сади пропахлі медом і зелом в криниці зі зволоженим цямринням
Зелена рута ти? Калиновий псалом чи жовтий сонях батьківщино? невістонько лелітонько журбо невпізнана невизнана єдина якщо на світі є великий бог то із одним ім'ям — батьківщина
Вірш подано за автографом, написаним фіолетовим чорнилом у загальному зошиті світло-зеленого кольору 1976-1977 рр. Серед відомих автографів інших варіантів не знайдено. Цікавою видається осмислення теми "батьківщини" в перші дні і тижні після прибуття до місця заслання на Колиму. Найімовірніше 1977 р.