Ще трохи краще край Господніх брам людська душа себе відчути може. Я спекався тебе, моя тривоже. Немає світу. Я існую сам. Довкола мене — вся земна товща. Я магма магми. Голос болю болю. Що ж ти надбав, свою шукавши долю, о волоконце з вічного корча. Що ти надбав? Увесь у ґрунт угруз, занурений у твердь сторч головою. А вже забув, що небо над тобою за кучугурами камінних друз. А світло ще народиться колись у серці пітьми, в тускних грудях ночі. Засвітяться сонця, як вовчі очі у судну днину. Тільки — бережись.
dvstus@gmail.com