Ще вік як мить, - і стануть думи круглими /Ще тільки мить, як вік/ Ще тільки мить - і стане круглим крик Підводиться над арками, над дугами Хребтом випростуваний чоловік /<Випростува>/ І рине ввись! І рине між галактик І тратячи тягучий біль землі Безодні досягає на крилатих /В безодню рветься на руках крилатих/ шипучих болях, що киплять в імлі. Радій і рвись, і обкипай стражданням, /Відмучивши Страждай/ Долай земний дарунок і прокльон Остання влада - доброго кохання як шлях Чумацький, збитий Рубікон Гряди і рвись. Народжуй для горіння /<Рости і пучся!>/ //Рости і помирати поколінь// шалені голови. Твоє сумління - одвічних звершень тріпотлива тінь. /<твоїх дер... мигот>/ Безмовний, дикий, чулий, високосний, Як син і зрадник, як гевонський щовб
Колючий простір обігрій, морозний, щоб жити в ньому і вмирати щоб.
Відтріпотіли, відіграли зорі Відмерли грози, день відтуманів І чорний смерк подовжений на порив /<У чорне>/ оглохлих, незбагненно-дальніх днів Ти світу часточка! <Ти > [і]з планет - комета. /<Ти між>/ Матерії гливкий і гордий шмат Де ти почався? і скінчився де ти /<До краю дотліває сигарета Бретер і мрійник>/ З очей згубивши цей земний квадрат
Орієнтири - зсукана, кривава /<Важка вузло> обтяжена по жилах, по вузлах терпкої волі, де він, твій лукавий заступлений громаддям гніву шлях /<роз поміж бур загуб>/ до нашої землі. Де море чорне, де зайда той, що на чоло нагорне /Побільшує гіпертонічний <шум гам>/ щопту землі вологої. Укляк? /<землі> сирої? Змовк? Ущух? / Де те святе "назад"? Де тінь? Де крапля води? Де жар отих коханих губ? У тюбику рідка солодка рапа ані на смак, на запах, на вагу невичута. Оце землі твоєї
зсивілий глузд і стерта порохня /<з зсивіла>/ німа, лящить зоря Кассіопеї /<Лящи>/ якій ти щойно голову здійняв.
Інші джерела тексту невідомі. За психологією дуже поджібно на настрої напередодні арештів 1965-го, коли коло Світличного попри все намагалось зберігати віру й надію на вдосконалення суспільства. Правдоподібно, що вірш написаний до вересня 1965-го, бо пізніше Василь Стус не повертається вже до теми вдосконалення суспільства через духовний подвиг особистості. Можливо, саме цим пояснюється той факт, що поет більше не повертався до цього віршового начерку.