На спопелілім дні віків лише любов не попеліє я вибираю я лелію я мужа за весільний стіл веду по білім рушникові і мить свята і хліб святий і воскресає в тихім слові мій ладо-лад о який ти пустодзвонний дню насущний і сміх і гріх і сміх і гріх на всі віки одне одруження один поклін — моїй весні
Перша публікація вірша, написаного на засланні в 1977 р.
