Край золотого бережка вода струміла, щока, солона і гірка, мені щеміла. Єдвабом теплим обдало мій зір колючий, вечірнє сонце відійшло за дальні кручі. І захід дзвоном калатав, і звістувала зоря між радісних заграв, що ніч настала.
dvstus@gmail.com
Інші публікації з "Збірка "Час творчості / Dichtenszeit""
"Десь цвіте Софія, мов бузок..."
15 трав.
РТУТЬ
14 квіт.
"Коли б ти знала, як ми є удвох!.." - До третіх роковин з дня смерті...
24 бер.
"Ти десь живеш на призабутім березі..."
17 бер.
П'єр Теяр де Шарден. Феномен людини (книга Василя Стуса)
20 січ.
"Час творчості / Dichtenszeit" і листи з неволі - 2-й том польського тритомовика
17 січ.
Більше статей