"Там кришталеві скелі голосінь..."

Там кришталеві скелі голосінь і розпачу западини, мов вирви, усе малі для себе,— сланцювата, липка надія — все пойняте небом, що пряжить холодом, немов огнем.

З них кожен завинив, що світ почався од нього збоку, бо добу міграцій не вдержав поглядом своїм шпичастим, що втративши самодовіру здавна, став наближатися осклілий погляд, відмалку зосереджений в собі, утративши чуття самодовіри, став наростати шпичаками близни, мертвіючи, пустився до речей ходою власною.

Ті душі, наче вивітрені гори, і каменем лежать, ітяжко мріють, що зголоднілий космосу пісок ще проросте густою яриною.

8 грдня 2013 р. Київ. Бесарабська площа. Повалення пам'ятника Леніну.

Найімовірніше, написаний 1971 р., після укладання збірки "Веселий цвинтар".

Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.