Те, що стоїть по той бік, я пізнав. Всю силу таємничого діяння, весь морок неб і твань землі движку. І тяжко жити, цим знанням підперши свою оселю, витрухлу на пустку. Склепіння склепу, тліну тліну тлін опав тебе, подужав і змертвив. А що нам треба? Лячної води оглухла невколошкана ковбаня і смужка долу й жовтостеблий ряст і колихкі, на вертикальні схожі човни, тремтливі чорні осокори ще й колихка тополя в головах.
dvstus@gmail.com
Інші публікації з "Збірка "Палімпсести""
"Зазираю в завтра — тьма і тьмуща..."
30 вер.
ПОВЕРНИ МЕНІ НІЧ... (одна з перших публікацій Василя Стуса в незалежній Україні)
10 лип.
"Це місто – давніх мрій..."
4 черв.
"На вітрі палає осика..."
31 трав.
"Ту келію, котра над морем..."
2 трав.
"Як добре те, що смерті не боюсь я..." // "Qué alivio no temer a la muerte..."
29 квіт.
Більше статей