Ти наче птах безкрилий ти лиш вогонь, що блима уночі, уже відцвів чи може зацвітаєш осіннім падолистом летючи І буде день для тебе останній зойк ост[анніх] ж[ест]ів і твої руки, як плат[а] верба застигнуть над розхристаністю днів
Варіанти: 2 ти лиш вогонь, що блима <летючи,> 4 осіннім падолистом <уночі>
Плат – діал., зрубаний стовбур великого дерева. "Плата верба" - верба, у якої зрубаний стовбур - образ, близький за настроєвістю до світопочувань Василя Стуса 1970-1971 рр., хоча прочитання самого означення залишається під сумнівом.
Вірш публікується вперше, за майже чистовим автографом, записаним
олівцем на форзаці книги, яку Василь Стус взяв для роботи у Леоніда Селезненка - ерудита і товариша, свідчення якого стали важливою складовою обвинувачувального висновку 1972 р.
Книга Ануя була важливою для Василя Стуса насамперед п'єсою "Еврідіка", що на сучасному матеріалі осмислювала відому міфологічну постать та розширювала інтертекстуальність перекладу поеми "Орфей, Еврідіка і Гермес" Р.-М.Рільке, над яким поет працював до 1980-х років.
Найімовірніше книга потрапила до рук Василя Стуса в 1970-1971 рр., а що була потрібна йому для роботи над перекладом, то так і залишилася в бібліотеці Василя Стуса.
Інших автографів незакінченого вірша немає.