То як тобі пенати? Тягнись, як шарий віл. Десь шамотить Хрещатик і кішлиться Поділ. Подзенькують трамваї, автобуси снують, оденки десь справляють, пиячать і жують. І п’ють моє здоров’я і многая літа. Край мого узголов’я Мати пресвята маною сновигає, ні оком не змигне, сліпа рука блукає — відшукує мене. Шепочуть спраглі губи: синочку, сину мій, за віщо тебе губить Господь усеблагий?
30.1.1972 р. Київ, КПЗ Київського КДБ