Тріщать ідеї, як хребти і догми лопають, як бульби А ти мовчиш, заціпив зуби, щоб власну шкуру зберегти. Щоб тільки переждати час (щоб потім - знов пережидати?) нема ж бо воїв - для розплати, немає друга - для меча Так рвуться очі із орбіт Чи ж ти один? Весь світ мовчить, нахарапуджений добою. Мости спаливши за собою, не добере - куди спішить, Куди його провадить сказ що точить кров, і рве, і душить. почезли героїчні душі, почез революційний клас, як скаковий слухняний кінь що вершниками не габзує він тільки зад жокейський чує а зад - і круглий, і важкий у кожного з вождів.
Варіанти: 3 <але мовчи, заціпши зуби> 5 <Бо де> Щоб <переждати>...
9- <Світ вималів, обрезк і почорнів> <обгнив, обрезк,> 9-12* <Світ вималів, <обрезк> замов, обрезк> <нахарапуджений добою.> <<Важким горбом - не боротьбою>> <<він власну долю>> 11-12** <мости спаливши за собою,> <куди спішить - не добере.> 14-15 <Навіщо гасить власний сказ в гарячій крові безневинних> 15* <І нащо> в <гарячій> крові, нащо точить 15** <куд> 16 <мовчать революційні душі> 18 <як вершник безголовий> 18* <як вивчений слухняний кінь> 20 <і кожного> він тільки зад <нерозб.>
Поза збірками. Інших джерел тексту не виявлено. Судячи з написання чорним чорнилом, як і в конспектах, що містяться на наступному розвороті зошита, як єдиного джерела тексту, можна приблизно датувати вірш часом роботи в Державному архіві літератури і мистецтва в першій половині 1966 р.
Друкується вперше.