"Уже Софія відструменіла..."

Уже Софія відструменіла, відмерехтіла бузковим ґроном, ти йшла до мене, але не встигла за першим зойком, за першим громом. Немов почвара в пекельнім колі,

довкола ж тіні, довкола кволі, благословляю твою сваволю, дорого долі, дорого болю. Сніги і стужа, вітри й морози, плачі і лайки, дикі прокльони, собачий гавкіт, крик паровоза, і закмашини, і заквагони. Шпали і фари, пси і солдати, рейки і пруття і загорода. Впали — і хода, встали — і хода, в плечі штовхають нас автомати. Квадратне серце — в квадратнім колі, в смертнім каре ми падаєм долі. Благословляю твою сваволю, дорого долі, дорого болю. На всерозхресті люті і жаху, на всепрозрінні смертного скрику дай, Україно, чесного шляху, дай, Україно, гордого лику.

dvstus@gmail.com
Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.