6 січня 1938 року - 6 січня 1985 року
"Народжуючи,
Нас не питають.
А жаль..."
Я непомітно перейшов межу
самого себе. І лежу на споді
вітчизни, пам’яті, жаги, свободи,
не знаючи, що Богові скажу
А, може, й шляху кращого нема,
аби себе об зорі обкарнати
...славна моя, дорога моя, безсмертна моя... Тобою напоєно десятки моїх віршів...Від українських веремій
В тайгу, в Мордовію, за ґрати.
Кого питати, друже мій,
Тебе роковано до страти?
Жодного просвітку, жодної шпари.
Тьмяно. Хоч око вистроми — темно.
Марне чекати — вибуду кару,
ждати — даремне.
Сподоб мене, Боже, високого краху!І ось наш дім — гніздо лелече
в гойдливих вітах етажів...
Спочатку вони вбивали людину
(це робилося дуже майстерно й швидко),
потому вбитого відживляли.
Ми... вже в історії — тож будьмо гідні місії своєї... 
