Новини19 червня 2020

«Він був по-табірному добрим товаришем, - так характеризував Василь Стус литовського в’язня Клеманскіса.

У січні 1974 р. він помер у тюремній лікарні. Під час переклички в’язнів Василь вийшов наперед шеренги і сказав:

- Умер наш товарищ. Он лишен последнего утешения: чтобы в последнюю дорогу его проводили те, кто делил с ним хлеб и соль…

- Стус, прекратите заниматься агитацией…

- …давайте сделаем, что можем: снимем в память о нем шапки…

- Стус, прекратите!.. – проте всі, навіть суки (тобто стукачі пдміністрації), зняли шапки…

Так виникла одна з перших справ Василя Стуса в мордовських таборах «про організацію мітингу».

Доля Клеманскіса – доля порядної людини в нелюдських умовах та історичних обставинах Під час Другої світової він служив начальником поліції в якомусь уїзді. Врятував багатьох євреїв і комуністів. На допитах не говорив про ці факти: був переконаний, що це зашкодить і йому, і іншим. На його здивування, дехто з тих людей (а серед них були люди при посадах) почали самі турбуватись про його долю. Але намарне, звісно…

Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.